Інтервю з Максимом Спірідоновим про його проекті ШколаЖизни.ру

125

Сьогодні у мене в гостях Максим Спиридонов, автор блогу spiridonov.ru автор мікроблогу @maximspiridonov творець і керівник видавничого центру Ройбер, керуючий партнер форекс-брокера freshforex.ru автор і ведучий експерт-шоу Рунетология, автор і ведучий аналітичної радіопрограми Рунет сьогодні, продюсер аудиожурнала PodFM.ru, творець інтернет-журналу ШколаЖизни.ру, творець онлайн-енциклопедії Календар подій, а так само доклав свою руку до багатьом іншим популярним проектів у вебі. Сьогодні ми з Максимом поговоримо про його проекті ШколаЖизни.ру, добова аудиторія якого перевищує 100 000 відвідувачів під даними лічильника ліру, а SEO просування якого не було вкладень. Поговоримо про те, як проект створювався, як прийшла ідея, як він виглядав раніше.

Максим, привіт. Як народилася ідея проекту?
Ідея народилася забавно. В кінці 90-х років (здається, у 98-99-м) була одна програма на радіо, яку я допомагав робити своєму колезі. Називалася вона «Між нами чайниками» з підзаголовком «Школа життя, інститут різнорідних речей і академія життєвих хитрощів» і стосувалася невеликих корисних життєвих порад. Мені досі подобається знайдена тоді концепція. І хоча ми разом працювали над програмою, в основному це була передача мого колеги.

Так вийшло, що коли архів переводився в електронну розсилку, було взято назву «Школа життя». До речі, почасти воно стосувалося і однойменної пісні відомої в Петербурзі групи «Нуль».

Кілька років поспіль раз-два на місяць я сідав і через інтерфейс затримка розсилки наsubscribe.ru видавав по випуску «Школи життя» в тиждень. А паралельно займався зовсім іншими речами і взагалі мало стикався з інтернетом у сьогоднішньому розумінні.

Розсилка росла, і до 2004-го року вже налічувала до 40 тисяч передплатників, що на той момент було досить багато, та і зараз в принципі не дуже мало. До того моменту я поїхав у Німеччину і серйозно взявся за інтернет. Тоді я зробив проект calend.ru у першій його версії, а на профіт з реклами на цьому проекті створив на базі розсилки першу версію сайту «Школа Життя».

Моніторились чи конкуренти?

Моніторились, так сказати, по дотичній. 6-7 років тому я тільки вчився робити тематичні проекти. При цьому у мене вже був досвід створення корпоративних сайтів, у тому числі для своєї контори, яка в той час займалася організацією шоу. У сайту було кілька версій, і в підсумку я добре набив руку на сайтобудуванні, щоб зробити веб-ресурсу ефективний інструмент продажів. Крім цього я побудував десяток сайтів для знайомих і колег — просто з цікавості.

Взагалі calend.ru був перший контентний ресурс, shkolazhizni.ru — другий. Це були такі спроби, експерименти. «Школа Життя» потім зазнала величезну кількість змін. Через кілька місяців після того, як вона з’явилася, я хотів її закрити, вона дуже погано пішла в першій версії і буквально проїдала гроші, нехай і невеликі, але для мене значущі. Тоді на ній працювали три штатних автора, і через кілька ітерацій я прийшов до концепції залучення авторів через вільну реєстрацію та складання випуску з їх пропозицій. Зараз там модель редакційної ЗМІ, а не UGC (User Generated Content). З кожною статтею працюють, авторів статей проводиться доведення текстів штатної редакцією, але при цьому масовість забезпечується тим, що автори вільно реєструються.

Виходить, що цільова аудиторія — це весь Рунет і, власне, вся аудиторія «Яндекса», так як на сайті представлені універсальні поради на всі випадки життя. До того ж, заголовки статей на проекті являють собою відповіді на життєві людські питання і як підсумок — кожна стаття є посадкової сторінкою для пошукових систем, завдяки чому на проекті багато пошукового трафіку. Якщо статті починаються з «як познайомитися з дівчиною» або «як вибрати холодильник», то по відповідним запитам пошуковика при правильній топології сайту ці статті будуть в топі видачі. Так воно в підсумку і вийшло.

Зараз вже виходить якийсь комбайн, так як сайт досить великий. Кожен день він приростає великою кількістю природних зовнішніх посилань і таким чином набирає траст. За добу з’являється до сотні природних вхідних посилань з блогів ЖЖ, з мікроблогів, із Facebook, що забезпечує високі позиції сторінок сайту зі статтями, які явно чи не дуже відповідають на життєві питання аудиторії Рунета.

Загалом, тоді ідея інтуїтивно була спіймана, дотачивалась в процесі декількох ітерацій, і в результаті вийшло те, що вийшло. А саме: ми дійсно відповідаємо на запитання користувачів, пошуковики дають посилання на наші статті, і користувачі, переходячи з ним, у переважній більшості випадків отримують відповіді на власні питання.

Скільки часу пройшло з народження ідеї до першої версії технічного завдання (ТЗ)?

Як такого ТЗ у його класичному розумінні не було, тобто не було документа, підписаного мною. ТЗ в попередньому варіанті писав я сам, але воно на той момент було дуже простеньке. Власне, і сайт у першій версії був дуже простий. В цілому, робота над сайтом носила ітераційний процес, яким я керував.

Останні півтора року я не торкаюся проекту, а направляю його тільки стратегічно. До цього він обіймав у мене кілька годин кожен день, і все, що там відбувалося — кожен нюанс, кожне нововведення — все це робилося мною.

Скільки людей працювали над останньою ітерацією школи життя?

Четверо редакторів, я, програмісти, верстальник, дизайнер. Сукупно — людина приблизно 10.

Чому саме такий домен shkolazhizni.ru?

LifeSchool був зайнятий, а назва розсилки потрібно було переносити на сайт. Я вважаю, що домен повинен бути повною ілюстрацією назви, тому, згнітивши серце і вже тоді розуміючи, що це не дуже вдалий варіант, я взяв домен shkolazhizni.ru. Він погано транслитирируется зі слуху, але він повністю де-факто відповідає назві, яке склалося у проекту. Зараз би я його так не назвав.

Розкажи про технічну частину: де сервера, який хостинг?

В такі подробиці я ніколи не вдавався, за що величезне спасибі моїм технічним фахівцям, вони мене від цього позбавляють. Я знаю тільки, що проекти у нас написані на PHP + MySQL, крутиться це все на наших серверах. Які сервера — так само не скажу, просто не пам’ятаю, а коштують вони в дата-центрі в Петербурзі.

Сайт твій, домен належить «Ройберу», ти керівник «Ройбера», тобто тебе і «Ройбер» можна ідентифікувати як одне і те ж особа?

Всі головні проекти «Ройбера» зроблені мною — думаю, так буде правильніше. «Ройбер» — це юрособа, що з’явилося, коли просто прийшла пора створювати юридичну особу. Спершу я був його єдиним власником, сьогодні у мене є партнер. Але всі «флагманські» проекти, calend.ru,shkolazhizni.ru, podfm.ru, memori.ru — це сайти, побудовані від А до Я мною, як менеджером. А «Ройбер» — це ефективна інфраструктура, побудована моїми колегами, які працюють в компанії. Це справжні професіонали — генеральний директор, менеджери, відділ продажів, бухгалтерія, редакції ресурсів — без них розвиток і монетизація проектів була б неможлива.

Спочатку ти думав про прибуток з проекту?

Думав, звичайно, але насправді цей приклад не дуже показовий. Проект «Школа життя» був для мене одним з пробних куль. Я не так давно в інтернет-бізнесі, серйозно займаюся їм років 6-7. Тому більш показовими можна вважати PodFM і Мемогі, в тому сенсі, що в процесі їх створення розуміли, навіщо це робиться і як це буде рухатися з точки зору бізнесу.

Сьогодні я діяв би наступним чином: знайшов би ідею, перевірив би її наявність у західному інтернеті, і якщо вона виявилася б — вивчив би її працездатність. Після чого додумав б ідею під Рунет, побудував би опис концепції і бізнес-план; визначив би, скільки грошей потрібно на реалізацію, яка потрібна команда, скільки часу гроші буде в роботі, коли з’явиться перша виручка і коли вона зрівняється з витратами; коли бізнес вийде в нуль і коли відіб’є інвестиції.

Зараз це робиться обов’язково. Якщо я запускаю новий проект, то роблю це сам або беру участь у запуску. Нічого нового в цьому, власне, немає. І якщо раніше можна було побудувати працюючий бізнес на ентузіазмі та інтуїції, як це вийшло у мене з першими проектами, то сьогодні, навіть незважаючи на досвід, мені і в голову не прийде зробити все так, як я зробив тоді. Я буду йти послідовно від ідеї до її SWOT-аналізу з подальшим прописуванням бізнес-плану, підбором команди тощо, тобто все за класичною схемою.

Народжується класна ідея — я на цьому зароблю багато грошей, так як при розробці ідеї первинній грошова складова. Але при цьому важливо пам’ятати, що гроші — це пряма зв’язок, прямий наслідок правильного дотримання всіх етапів розробки з урахуванням конкретної користі людям, для яких сайт зроблено. Це вірне слідування якогось розумного плану розвитку.

Правильна концепція, вірне потрапляння в потрібну нішу — все це добре і може захоплювати, але в той же час заробляти гроші на це потрібно хоча б для того, щоб було що поїсти творцям. Щоб було чим нагодувати сім’ю. Було на що розвивати проект далі. Хоча би з цих міркувань. Важливо поєднувати і те, і інше. Ні в якому разі не можна йти тільки до заробляння грошей. Якщо ти йдеш в щось одне, забуваючи про інше, то неминуче друге відмирає і у проекту починається криза. Це як Інь і Янь. Це найбільш чітке визначення.

Одне без іншого дуже швидко стає майже безглуздим і відмирає. Якщо ти робиш тільки гарний проект і не замислюєшся про його монетизації, а у тебе діти починають ходити в лахмітті і просити: «Тато, дай хліба», то ти неминуче закриєш цей проект, якщо ти, звичайно, нормальна людина. З іншого боку, якщо ти думаєш тільки про гроші і ніяк не дбаєш про місії проекту, про якусь його корисності, то проект у тебе так само неминуче зів’яне.

Припустимо, будеш вводити агресивні методи монетизації, як це траплялося в тих чи інших соціальних мережах (не будемо говорити, в яких) — будеш отримувати протест, а бути може, навіть бойкот з боку користувачів. Відповідно, так само зростає ризик «навернути» проект. Тому місія проекту, його корисність, його красивість і в той же час його монетизації — це ті самі Інь-Янь. Повинно бути і те, і інше.

Як ти вважаєш, альтруїстичних проектів взагалі місце в Мережі?

Так заради Бога. В інтернеті місце будь-яким проектам, які роблять тверезомислячі люди. Якщо люди адекватні, розуміють, що з цього грошей не отримають, і знають, навіщо вони цей проект роблять, то чому ні? Саме так я робив «Наступник 2008». Витрачено на нього було більше мільйона рублів. Мені просто хотілося зробити проект, який відбив би настрої суспільства. І так як у нас не залишилося можливості зробити вибір в реальному світі, то я запропонував альтернативу: зробити вибір у віртуальному світі — самостійно створити свого наступника на пост президента (починаючи від зовнішності і ПІБ і закінчуючи політичною платформою) і привести його до перемоги. По суті справи, це була політична гра. І цей проект ніяк не був націлений на гроші.

В результаті на ньому вийшло хоч щось заробити?
Ні, це був свідомо збитковий проект. Власне, можна робити альтруїстичні проекти, якщо ти чітко уявляєш, навіщо тобі це потрібно. У моєму випадку це було висловлення власної політичної і частково громадської позиції.

Так як я не займаюся політикою, то розумів, що, крім іншого, це буде якийсь додатковий піар для народилася тоді структури «Ройбера». Про проект дійсно заговорили: писали в «Відомостях», згадували на «Ехо Москви», розповідали в «Комерсант» і на «Радіо Свобода». Правда, резонанс був більше суспільний, і особливого піару на цьому зробити не вдалося — ні мені особисто, ні Ройберу, як розробнику. Однак я був задоволений хоча б уже тим, що таким чином висловив свою громадську позицію.

Один з найбільш глобальних альтруїстичних проектів — Вікіпедія?

Цілком. Люди працюють за ідею. Головне, щоб вони розуміли, навіщо це роблять, і щоб не було рожевих окулярів. Можна битися головою об стінку і при цьому не постраждати? Не можна. Але якщо ти тренуєшся, робиш це усвідомлено, контролюючи процес і розуміючи, що для тебе це безпечно, то і будь ласка. Звичайно, це граничний варіант. Альтруїзм ніяк не пов’язаний з таким ідіотизмом, як биття об стінку. Альтруїзм повинен бути тверезомислячим. Якщо ти альтруїст, а у тебе діти голодні, значить ти мудак. А якщо ти альтруїст, тому що у тебе є можливість витратити частину свого часу на деякі громадські дії, то заради Бога, головне, щоб ти це усвідомлював.

Чим відрізняється розробка веб-сайту від розробка бізнес-проекту в Інтернеті?

Немає таких понять, це абстракція. Це питання ставлення. Якщо ти підприємець, бізнесмен, якщо ти вмієш ставитися до цього розумно, прагнучи побудувати проект, що приносить гроші, то це бізнес. Якщо ти ставишся до цього як до хобі, то спочатку можеш зробити сайт, не думаючи про те, що він стане бізнесом. І поступово він може їм стати, а може і не стати. Питання відносини. У мене саме так і вийшло. Спочатку з «Школи життя» я не думав робити бізнесу. Мені просто було цікаво поставити експеримент з побудовою електронного ЗМІ.

В який момент сайт в мережі стає бізнесом?

Якщо будуєш бізнес, то він буде таким з першої хвилини. Коли ти сідаєш і кажеш собі, що будеш робити щось, на чому будеш рости як фахівець — це одна складова (місіонерська); те, на чому будеш заробляти гроші — друга складова. В результаті ти починаєш діяти творчо.

Логічно аналізувати виникла ідею, писати під неї бізнес-план, шукати інвестиції або вкладати власні кошти. Це і є бізнес, вже з перших хвилин, тому що в цьому є гроші, в цьому є прагнення отримати додану вартість, то є всі ознаки бізнесу на обличчя. Так, бувають інші шляхи, мій шлях був приблизно такий.

Я починав з експериментів над Calend.ru і «Школою життя» — це були мої спроби побудувати контентые проекти ще без розрахунку на те, що це виллється в щось серйозне для мене. Паралельно я створював в Німеччині рекламне агентство, яке на той момент займалося корпоративними сайтами. Воно досі існує, майже нічого вже не робить, але юридично існує.

Тобто можливий і такий вхід у бізнес в Мережі, як експеримент. Але правильніше вже з перших хвилин створення проекту сприймати його як бізнес. По суті справи, це налаштування голови, віддавання собі звіту в тому, що хочеш побудувати щось, що дало б особисто тобі реалізацію, а з фінансової точки зору — додану вартість.

А зворотний перехід — з бізнес-проекту просто сайт, буває?

Буває так, що людина відмовляється заробляти гроші на сайті. Бізнес — це просто прийняте рішення. Ти кажеш собі: я планую зробити гроші в інтернеті, я побудую такий-то сайт — і з перших хвилин це вже бізнес. Поганий чи хороший — це інше питання. Або так: я зроблю сайт про метеликів, у мене є на це зайві ресурси — значить, це хобі, причому до тих пір, поки ти не вирішив, що це буде бізнесом. Це ті питання рішення і відносини. Бізнес, як правило, вимагає більш серйозного ставлення, особливо на перших етапах.

Велике спасибі Максиму за приділений час, цікаві відповіді. Впевнений, багатьом вони будуть корисні.

Терехов.

Відео сьогодні — презентація одного з семінарів Максима Спиридонова.